Структурно-функціональні дослідження української весільної обрядовості

Анотація

Метою статті є доведення можливості застосування методу структурно-функціонального аналізу до наукових досліджень обрядового циклу українського весілля. Завдяки методу, отримали структуру, в якій великий цикл поділяється на три малі цикли довесільних, весільних і післявесільних обрядів, малі цикли – на окремі обряди, а обряди розкладаються на епізоди.
Створена структура обрядового весільного циклу дозволяє окреслити хронологічні й топографічні межі обрядів, виявити цілі обрядових дій і характери дії кожного епізоду, охарактеризувати дійових осіб і архетипи персонажів, поділити учасників і топографічні об’єкти на антиномії, визначити персонажів-медіаторів і епізоди медіації, встановити входи до обрядів і виходи з них, з’ясувати межі сакралізації родючості та вплив її на ритуальні дії весільного комплексу обрядів.