Реалізація державної просвітницької моделі освіти у містах Правобережної України (перша третина ХІХ ст.)

Анотація

Дослідження присвячене аналізу освітнього реформування у містах Правобережної України після приєднання цього регіону до Російської імперії унаслідок другого (1793) і третього (1795) поділів Речі Посполитої та його вплив на перебіг міського культурного життя.
Акцентується, що модель освіти, яка постала після освітньої реформи Олександра І, спиралася на проєкт Речі Посполитої, реалізований в останній третині ХІХ ст. Унаслідок такого підходу наявна шкільна мережа у містах правобережних українських губерній була збережена й інтегрована до нового державного організму, демонструючи ефективність функціонування аж до середини 20-х років ХІХ ст.
Міські школи, тримаючи високий ступінь укорінення освітніх практик уже неіснуючої Речі Посполитої, задовольняли освітні і культурні запити регіональної шляхти. Однак учнівський контингент починав набувати виразнішого всестанового характеру через наявність дітей духівництва, міщан, різночинців і навіть вихідців із селян.
Унікальним явищем міського освітнього ландшафту Правобережжя була Волинська (Кременецька) гімназія, слугуючи взірцем просвітницької моделі школи. Демонструючи еталонні норми соціальної поведінки, нові ритуали повсякденних практик, цей навчальний заклад фактично виступав головним вогнищем освітньо-культурного життя як повітового Кременця, так і всього Правобережжя.
Власний вимір культурного життя мали навіть найменші за кількістю учнів повітові училища. Саме в таких, де навчалося значно більше дітей нешляхетського походження, частіше звучала й українська мова – принаймні в міжособистісному спілкуванні.
Державному контролю підлягали і приватні школи, серед яких випереджувальними темпами зростала частка дівочих пансіонів, що засвідчувало про зацікавленість шляхти мати поміж себе освічене жіноцтво.
І все ж поширення польської культури через мережу навчальних закладів у тривалій перспективі не могло задовольнити російську владу. Реалізація просвітницької моделі освіти на землях колишньої Речі Посполитої почала згортатися, враховуючи зміни в освітній політиці Російської імперії, які передбачали остаточну уніфікацію освітньої мережі.