Prague everyday life of professor Vasyl Simovych (1923 – 1933)

Ольга Зубко

doi:10.31861/hj2022.55.42-50

Автор(и)

Ольга Зубко Вінницький обласний центр культури «Щедрик» Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації

DOI:

https://doi.org/10.31861/hj2022.55.42-50

Ключові слова:

Професор Василь Сімович, українська еміграція, міжвоєнна Чехословаччина, повсякденне життя

Анотація

Офіційний «празький період» життя професора Сімовича уміщується в декількох параграфах. Прибув до Праги з Берліна, де з 1921 р. по червень 1923 р. працював редактором «Української Накладні» Якова Оренштайна, що видавала українських класиків, та заробляв на життя коректуванням й редагуванням мови різних українських видань. До Праги приїхав у червні 1923 р. на запрошення професора Агенора Артимовича. Останній з дозволу керівництва Педагогічного Інституту (відкритого 7 липня 1923 р.) (майбутнього УВПІ ім. М. Драгоманова, початковою назвою котрого був Педагогічний Інститут), що розбудовувався на той час у Празі, запросив Василя Івановича на посаду професора кафедри української мови. У серпні вересні 1923 р. обіймав посаду «референта» – декана історично літературного відділу (факультету), а з 1 жовтня 1923 р. – завідувача кафедри української мови, з паралельним очолюванням в 1923 – 1925 рр. ще й кафедри мовознавства. Керівництво цією вже кафедрою професор Сімович ділив навпіл з Агенором Васильовичем до кінця 1925 р. Обов’язки завідувача кафедри української мови професор Сімович виконував майже десять років, включно по січень 1933 р.
Позаофіційний «празький період» професора: проживання в містечку Ржжевниці поблизу Праги й орендування трьох кімнат в одному із приватних будинків без обслуги; харчування в українських еміграційних громадських їдальнях чехословацької столиці; розвʼязання питання одягу та взуття за допомогою окремих громадських та допомогових фондів, кравців і шевців; можлива «належність» до Подєбрадського автокефального осередку; екскурсії й читання художньої літератури.
З цікавих фактів професорського повсякдення: перевага нордичних оселедців у харчовому раціоні та відмінне почуття гумору в різноманітних життєвих ситуаціях. Саме Василь Іванович – автор «мему» УЖАС, що насправді розшифровувався як Український Жіночий Союз. Доводилося йому «гуморити» і спілкуючись з епатажним професором Дмитром Івановичем Чижевським (1894 – 1977), котрий полюбляв котів, містику та чортівню.

Біографія автора

Ольга Зубко, Вінницький обласний центр культури «Щедрик» Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації

кандидат історичних наук, методист

Посилання

O. Biletskyi, «Soniachna mashyna» V. Vynnychenka. Krytyka [«Solar Machine» by V. Vynnychenko. Critics], 1928, № 2, 64 s.

M. Bilous, Z. Terlak, Vasyl Simovych (1880 – 1944) Zhyttiepysno bibliohrafichnyi narys) [Vasyl Simovych (1880 – 1944) Biographical bibliographic essay], Lviv, 1995, 178 s.

P. Bubnii, M. Onyskiv, Diisnyi chlen NTSh Vasyl Simovych [A full member of ShSS Vasyl Simovych], in «Ternopil: Ternopilshchyna literaturna», vyd. 2, ch. 1, Ternopil, 1991, 42 s.

V. Burega. Tserkovnaya zhizn ukrainskoy emigratsii v Chekhii v 1920 – 1930-e gg. [Church life of the Ukrainian emigration in the Czech in the 1920s – 1930s]. in «XІX Ezhegodnaya Bogoslovskaya konferentsiya», Moskva, Izd-vo PSTGU, 2009, T. 1, s. 294-299.

Ye. Chykalenko, Shchodennyk (1924 – 1929) [Diary (1924 – 1929)], Kyiv, Tempora, 2016, 448 s.

P. Kovalevskiy, Zarubezhnaya Rossiya: istoriya i kul’turno-prosvetitel’naya rabota russkogo zarubezh’ya za polveka (1920 – 1970) [Russia Abroad: History and Cultural and Educational Work of the Russian Abroad for Half a Century (1920 – 1970)], Paris, Libr. des cinq continents, 1971, 347 s.

Letilo 40 sorok: Literaturni anekdoty pro vidomykh ukrainskykh pysmennykiv, myttsiv, politykiv ta mystetski y suspilno-politychni podii 20 30-kh rr. XX st. [40 forty flew: Literary anecdotes about famous Ukrainian writers, artists, politicians and artistic and socio-political events of the 20s and 30s of the 20th century], Uporiadkuvannia ta lit. red. Vasylia Habora, Lviv, LA «Piramida», 2015, 170 s.

T. Marusyk, Mizhnarodna naukova konferentsiia, prysviachena naukovii spadshchyni movoznavtsia Vasylia Simovycha [International scientific conference dedicated to the scientific heritage of linguist Vasyl Simovych], URL: https://www.radiosvoboda.org/a/928524.html

N. Narizhna, Dytiachymy ochyma (Spomyn) [Childrens eyes (Memory)], Praha, Vydalo Sdruženi Ukrajinek v České Republice. Editor Mykola Mušinka, 2010, 100 s.

S. Rusova, Memuary. Shchodennyky. [Memoirs. Diaries], Kyiv, Polihrafknyha, 2004, 544 s.

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy v m. Kyievi (TsDAHO Ukrainy), f. 269, op. 2, spr. 205 Zapysni knyzhky, posvidchennia osoby, teksty vystupiv V. Simovycha; statuty hromady «Samostiina Ukraina» v Rashtatskomu tabori viiskovopolonenykh, Ukrainskoho hromadskoho vydavnychoho fondu, proekt kuratorii UVPI im. M. Drahomanova v Prazi (ie materialy cheskoiu movoiu) (1915 – 1932), 317 ark.

TsDAHO Ukrainy, f. 269, op. 2, spr. 170. Korotki biohrafichni dani pro pidpolkovnyka Armii UNR, v.o. dyrektora kantseliarii UVU v Prazi Mykoly Rosinevycha. Lysty M. Rosinevycha i yoho druzhyny do Oleksandra Antonovycha (prizvyshche ne vstanovlene). 03.12.24 – 01.01.34, 14 ark.

TsDAHO Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 92 Lystuvannia V. Kushnira, yoho rodyny z ridnymy i blyzkymy, z uriadovymy ustanovamy Avstrii. UNR i ZUNR, ukrainskymy orhanizatsiiamy v emihratsii chasopysamy z osobystykh, vydavnychykh ta inshykh pytan. Uhoda mizh Radoiu obiednannia ukrainskykh vydavnytstv ta V. Kushnirom pro nadannia yomu prava rozpovsiudzhennia ukrainskoi literatury sered ukrainskoi emihratsii v SShA i v Kanadi. 23.02.1919 – 16.05.1931, 286 ark.

O. Zubko, Stvorennia ta diialnist Ukrainskoho vyshchoho pedahohichnoho instytutu im. M. Drahomanova v Prazi (1923 – 1933 rr.) [Establishment and activity of the Ukrainian Higher Pedagogical Institute named after M. Drahomanov in Prague (1923 – 1933)], Kyiv, 2010, 224 s.