Празьке повсякдення професора Василя Сімовича (1923 – 1933)
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Офіційний «празький період» життя професора Сімовича уміщується в декількох параграфах. Прибув до Праги з Берліна, де з 1921 р. по червень 1923 р. працював редактором «Української Накладні» Якова Оренштайна, що видавала українських класиків, та заробляв на життя коректуванням й редагуванням мови різних українських видань. До Праги приїхав у червні 1923 р. на запрошення професора Агенора Артимовича. Останній з дозволу керівництва Педагогічного Інституту (відкритого 7 липня 1923 р.) (майбутнього УВПІ ім. М. Драгоманова, початковою назвою котрого був Педагогічний Інститут), що розбудовувався на той час у Празі, запросив Василя Івановича на посаду професора кафедри української мови. У серпні вересні 1923 р. обіймав посаду «референта» – декана історично літературного відділу (факультету), а з 1 жовтня 1923 р. – завідувача кафедри української мови, з паралельним очолюванням в 1923 – 1925 рр. ще й кафедри мовознавства. Керівництво цією вже кафедрою професор Сімович ділив навпіл з Агенором Васильовичем до кінця 1925 р. Обов’язки завідувача кафедри української мови професор Сімович виконував майже десять років, включно по січень 1933 р.
Позаофіційний «празький період» професора: проживання в містечку Ржжевниці поблизу Праги й орендування трьох кімнат в одному із приватних будинків без обслуги; харчування в українських еміграційних громадських їдальнях чехословацької столиці; розвʼязання питання одягу та взуття за допомогою окремих громадських та допомогових фондів, кравців і шевців; можлива «належність» до Подєбрадського автокефального осередку; екскурсії й читання художньої літератури.
З цікавих фактів професорського повсякдення: перевага нордичних оселедців у харчовому раціоні та відмінне почуття гумору в різноманітних життєвих ситуаціях. Саме Василь Іванович – автор «мему» УЖАС, що насправді розшифровувався як Український Жіночий Союз. Доводилося йому «гуморити» і спілкуючись з епатажним професором Дмитром Івановичем Чижевським (1894 – 1977), котрий полюбляв котів, містику та чортівню.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NoDerivatives 4.0 International License.
Посилання
O. Biletskyi, «Soniachna mashyna» V. Vynnychenka. Krytyka [«Solar Machine» by V. Vynnychenko. Critics], 1928, № 2, 64 s.
M. Bilous, Z. Terlak, Vasyl Simovych (1880 – 1944) Zhyttiepysno bibliohrafichnyi narys) [Vasyl Simovych (1880 – 1944) Biographical bibliographic essay], Lviv, 1995, 178 s.
P. Bubnii, M. Onyskiv, Diisnyi chlen NTSh Vasyl Simovych [A full member of ShSS Vasyl Simovych], in «Ternopil: Ternopilshchyna literaturna», vyd. 2, ch. 1, Ternopil, 1991, 42 s.
V. Burega. Tserkovnaya zhizn ukrainskoy emigratsii v Chekhii v 1920 – 1930-e gg. [Church life of the Ukrainian emigration in the Czech in the 1920s – 1930s]. in «XІX Ezhegodnaya Bogoslovskaya konferentsiya», Moskva, Izd-vo PSTGU, 2009, T. 1, s. 294-299.
Ye. Chykalenko, Shchodennyk (1924 – 1929) [Diary (1924 – 1929)], Kyiv, Tempora, 2016, 448 s.
P. Kovalevskiy, Zarubezhnaya Rossiya: istoriya i kul’turno-prosvetitel’naya rabota russkogo zarubezh’ya za polveka (1920 – 1970) [Russia Abroad: History and Cultural and Educational Work of the Russian Abroad for Half a Century (1920 – 1970)], Paris, Libr. des cinq continents, 1971, 347 s.
Letilo 40 sorok: Literaturni anekdoty pro vidomykh ukrainskykh pysmennykiv, myttsiv, politykiv ta mystetski y suspilno-politychni podii 20 30-kh rr. XX st. [40 forty flew: Literary anecdotes about famous Ukrainian writers, artists, politicians and artistic and socio-political events of the 20s and 30s of the 20th century], Uporiadkuvannia ta lit. red. Vasylia Habora, Lviv, LA «Piramida», 2015, 170 s.
T. Marusyk, Mizhnarodna naukova konferentsiia, prysviachena naukovii spadshchyni movoznavtsia Vasylia Simovycha [International scientific conference dedicated to the scientific heritage of linguist Vasyl Simovych], URL: https://www.radiosvoboda.org/a/928524.html
N. Narizhna, Dytiachymy ochyma (Spomyn) [Childrens eyes (Memory)], Praha, Vydalo Sdruženi Ukrajinek v České Republice. Editor Mykola Mušinka, 2010, 100 s.
S. Rusova, Memuary. Shchodennyky. [Memoirs. Diaries], Kyiv, Polihrafknyha, 2004, 544 s.
Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy v m. Kyievi (TsDAHO Ukrainy), f. 269, op. 2, spr. 205 Zapysni knyzhky, posvidchennia osoby, teksty vystupiv V. Simovycha; statuty hromady «Samostiina Ukraina» v Rashtatskomu tabori viiskovopolonenykh, Ukrainskoho hromadskoho vydavnychoho fondu, proekt kuratorii UVPI im. M. Drahomanova v Prazi (ie materialy cheskoiu movoiu) (1915 – 1932), 317 ark.
TsDAHO Ukrainy, f. 269, op. 2, spr. 170. Korotki biohrafichni dani pro pidpolkovnyka Armii UNR, v.o. dyrektora kantseliarii UVU v Prazi Mykoly Rosinevycha. Lysty M. Rosinevycha i yoho druzhyny do Oleksandra Antonovycha (prizvyshche ne vstanovlene). 03.12.24 – 01.01.34, 14 ark.
TsDAHO Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 92 Lystuvannia V. Kushnira, yoho rodyny z ridnymy i blyzkymy, z uriadovymy ustanovamy Avstrii. UNR i ZUNR, ukrainskymy orhanizatsiiamy v emihratsii chasopysamy z osobystykh, vydavnychykh ta inshykh pytan. Uhoda mizh Radoiu obiednannia ukrainskykh vydavnytstv ta V. Kushnirom pro nadannia yomu prava rozpovsiudzhennia ukrainskoi literatury sered ukrainskoi emihratsii v SShA i v Kanadi. 23.02.1919 – 16.05.1931, 286 ark.
O. Zubko, Stvorennia ta diialnist Ukrainskoho vyshchoho pedahohichnoho instytutu im. M. Drahomanova v Prazi (1923 – 1933 rr.) [Establishment and activity of the Ukrainian Higher Pedagogical Institute named after M. Drahomanov in Prague (1923 – 1933)], Kyiv, 2010, 224 s.