Історія як зображення: екранізація короля Данила Романовича

Анотація

У статті розглядається процес формування радянського образу минулого у контексті доктрини «наших великих предків». Особливе місце у даному процесі належить кінематографу. Більшовики рано усвідомили роль кіно як засобу впливу на масову культуру. Партійне керівництво прагнуло сформувати «вірне» уявлення про дійсність, за допомогою фільмів. Жанр історичного кіно, став основою всього радянського кінематографу. У стрічках зверталися до біографії видатних та «прогресивних» історичних особистостей, перш за все правителів та полководців. Найбільш важливим документом історії пам’яті про короля Данила Романовича став фільм українського режисера Ярослава Лупія «Данило – князь Галицький».

Незважаючи на зростання зацікавленості до історії Русі у кінематографі другої половини XXст., тема екранізації Данила нагадувала його «популярність» в науковій літературі того часу. Фільм прийнято вважати знаменом Гласності. Стрічка апелює до героїчного українського минулого часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, яка стала щитом Європи проти монголо-татарського вторгнення. На плакатах присвячених прем’єрі фільму вказувалось, що фільм прославляє відомого українського князя «Данила Галицького».

 Ми маємо сумніви щодо екранного зображення ключового героя західноукраїнського міфу. Унашому дослідженні спробуємо з’ясувати особливості стилізації та присвоєння образу давньоруського правителя Данила Романовича українській культурній пам’яті у картині Я.Лупія.

Ключові слова:радянський образ, радянська історична культура, екранізація короля Данила Романовича, історичний дискурс