Польський громадсько-політичний рух в українських землях: Регіональна специфіка

Анотація

Дослідження присвячене з’ясуванню регіональної специфіки розвитку польського громадсько-політичного руху в українських теренах упродовж ХІХ ст. Авторка дійшла висновку, що перебування у складі різних держав із відмінними стратегіями розв’язання «польського питання» зумовлювало різні можливості для поляків, що визначалися тією роллю, яка відводилася цим територіям істеблішментом Австрії, Пруссії чи Росії.
Для монархії Габсбургів терени Східної Галичини упродовж всього ХІХ ст. залишалися периферією, яка мала для зручності управління елементи самостійності, а центр визнавав польське домінування в регіоні.
Поразка Листопадового повстання 1830-1831 рр. стала поворотним пунктом урядової політики щодо розв’язання «польського питання». Від загравання з польською елітою регіону влада переходить до політики остаточної інкорпорації та інтеграції, що унеможливлювало практично будь-які спроби громадської активності поляків. Зусилля російських урядовців були спрямовані на знищення польського домінування в регіоні, що, згідно з ментальною картографією імперських чиновників і російської громадськості, уособлював історичну серцевину російського національно-державницького проєкту.